Книги - морська глибина!
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
І. Франко
Книга – одне з найбільших чудес, створеною людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, свою всю мудрість вони довірили книгам. Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє.
Кажуть, що існує три види подарунків: «Хороший подарунок, поганий і книга». У цьому є здоровий глузд. Адже книгу не можна назвати поганим подарунком, бо в ній міститься дуже багато цікавого та корисного. Навіть якщо людина зовсім не любить читати — книга все одно не буде поганим подарунком.
Ще з давніх-давен люди поважали знання. Але коло тих, хто ними володів, було дуже вузьке. Це було викликано тим, що всі знання передавалися з уст в уста. Тому необхідність появи писемності була надзвичайно великою. Спочатку писали на шкірі, потім на пергаменті і врешті-решт на папері. Кожну книгу берегли, як зіницю ока, і передавали з покоління в покоління. Та час робив свою справу і людям доводилося переписувати всю книгу заново. Цим займалися монахи.
Минули роки, нині існують друкарні з друкарськими станками, а наклади налічують уже не десяток книг, а десятки тисяч або сотні тисяч. І люди вже не так бережно ставляться до книг. Але книги стали невід’ємною частиною нашого життя. Саме завдяки книгам ми вчимося, пізнаємо ті частини світу, у яких нам не доводилося бувати. І якою б начитаною людина не була, завжди, читаючи книгу, вона для себе знаходить щось нове,»Щось цікаве. Іноді, навіть читаючи книгу вдруге чи втретє, можна зрозуміти ще щось корисне. Це підтверджують вищесказані слова Івана Франка.
Книги – наші постійні супутники. Книга – джерело знань для школяра, студента, кожної людини. Книга – наш найкращий порадник у всіх життєвих ситуаціях і для школяра, і для зрілого, досвідченого мужа. Недарма в народі кажуть: книга вчить як на світі жить; хто багато читає, той багато знає.
Скільки книг треба прочитати, щоб бути освіченим, розумним, мудрим, щоб пізнати світ? Цього ніхто не знає. Читати потрібно все життя. Вік живи, вік учись. Читають книги навчаючись, здобуваючи знання, читають і в час відпочинку.
Мабуть, кожна творча людина, яка часто викладає свої думки на аркушах паперу за допомогою чорнила, мріє про свою власну збірочку віршів, поезій чи прози. Це свідчить про те, що вона хоче залишити щось по-собі. Не винятком є і я. Часто задумуюся, а що залишиться після мене? А як запам’ятають мене молоде покління і чи, взагалі пам’ятатимуть? Ці питання, мабуть, надокучають не тільки мене. І тому я часто відкриваю свої дописи, де виливаю свою душу у дкільках рядках.
Життя складне ми всі це знає,
Але прожить нам треба всім,
До свого серця прислухаймось
І радьмося із ним з усім.
Проблем у нас і так – не мало,
Але нас розум поведе
Туди, де вирішень є чимало
Туди, де доля заведе.
Тож ми знайдім баланс у всьому,
І буде легше нам в житті.
Пройти цю стежку, - і по-всьому
Залишитись людиною в житті.
Отож, шануймо, бережімо, читаймо книги, бо у них мудрість, розум, знання людства, які створювалися впродовж тисячоліть. Книга – найбільший винахід людства.
Немає коментарів:
Дописати коментар