Моїм найдорожчим…
Любі діти, милі діти,
Час спішить невпинно так,
Що й не знаєш, де подіти –
Цих моментів просто так.
Скільки часу я вас знала,
Може місяць, мабуть, два,
Але краще вас пізнала,
Коли доля нас звела.
Як згадаю, як прийшли ви
Всі гарненькі і смішні
І хлоп’ята як соколи,
І дівчата – чарівні.
Той урок я перший, діти,
Пам’ятатиму – завжди,
Як дивились ви мов квіти
На те сонечко згори.
День за днем спливав цікаво,
Було різне в нас в житті,
Хтось сваривсь з другом лайливо,
Комусь – легше у бутті.
Справ було у нас – чимало,
І веселих, і смішних,
І цікавих, і не дуже.
Але брали участь ми у них.
Та пройшли 3 роки швидко
Ніби день один минув,
Відпускать мені вас тяжко,
Але час наш промайнув.
Та настане мить, що знову,
Я побачу всіх, - і вмить,
Все згадаємо про школу,
Як життя у ній «бурлить».
Ви поділитесь зі мною
Про все, що буде у вас в житті,
І згадаємо ми знову,
Те, що було в нас тоді.
Твоя підтримка
Кажуть всі людина має
Свою стежку у житті,
І що Бог їй помагає
Тою стежкою пройти.
Ця дорога є не просто
Певний шлях у небуття,
Лиш пройти її не легко
І потрібне все життя.
Й на шляху цьому зутрінем
І хороші дні й сумні,
І печалі, і незгоди,
І моменти чарівні.
Але сила нам потрібна,
Щоб дорогу цю пройти,
І підтримка ця надійна
Чим наділила мене ти.
Дружба – понад усе!
Дружба, дружба над усе,
Дружба радість нам несе,
Дружба всім нам дорога,
Дружба жити помага.
І складне життя тоді,
Як не маєш друга ти,
Хто ж поможе у біді?
Всі незгоди перейти?
Якщо друг у тебе є,
Життя радісним стає,
Разом можна все зробить
Тож без друга не прожить.
В мене є людина ця,
Хоч далеко, та вона –
Все підтримує мене
І завжди вона – права.
Тож низький уклін, моя,
Рідна, мила, чарівна.
За ті всі твої слова,
Що дала мені сповна.
Баланс у житті
Життя складне ми всі це знає,
Але прожить нам треба всім,
До свого серця прислухаймось
І радьмося із ним з усім.
Проблем у нас і так – не мало,
Але нас розум поведе
Туди, де вирішень є чимало
Туди, де доля заведе.
Тож ми знайдім баланс у всьому,
І буде легше нам в житті.
Пройти цю стежку, - і по-всьому
Залишитись людиною в житті.
Отчий дім
Кажуть всі, що наймиліша –
Рідна хата, отчий дім,
І сім’я там – найдобріша
Й дітвори багато в нім.
Кажуть всі, що серце лине
В найрідніші ті краї,
Та, нажаль, життя все плине
Та не тут, а в далині.
Та не винні ми у цьому
Доля нас так розкида,
Бо нема добра у всьому
Тому й матінка рида.
Ти не плач, матусю-нене
Не завжди все буде так.
Помолись краще за мене,
Щоб Господь дав мені знак.
Як то краще в житті бути?
І який то шлях обрать?
Щоб з тобою поруч бути,
Нам нікому не вгадать…
Серце моє знов заб’ється
Як побачу отчий дім,
І ту стежичку, що в’ється
В ріднім краї чарівнім.
Рідна матуся
Мамо, матусю, нене моя,
Мила, рідненька, щира – вона.
Очі мов зорі, ніжні вуста,
Руки тендітні, постава – тонка.
Знаю, що тяжко бувало в житті:
Вдачі й незгоди – було різне в житті,
Коли ще дитиною бігала я,
Й різних клопот завдавала мала.
Але ти була поруч
Для мене завжди,
Все помагала,
Старалась вихід знайти.
Й часто казала:
«Що колись у житті
Будуть моменти
Й для мене такі».
Та я зрозуміла,
Коли підросла.
Й у світі для себе
Свою стежку знайшла.
Тепер розумію –
Твій досвід – правий
Пробач же, рідненька,
У цей час не легкий.
Таж роки спливають
Наче річка тече,
День кожен минає –
Новий знов настає.
І життя наше тоже,
Летить наче ключ
Пташиний у вирій
І його не вернуть.
Тож знай же, рідненька,
Матусю моя,
Дитина багато чого
Здобула вже твоя.
Тож ти порадій,
Що виховання твоє
Великий успіх
У житті для мене несе.
А всім цим завдячити
Хочу тебе,
Живи ще багато
І радуй мене.
Тож дякую, рідна,
за дитинство моє,
Що все віддавала
для нас ти своє.
Дякую, рідна,
За всі ті слова,
Мудрі, правдиві,
Що даєш їх сповна.
Все б я віддала
Для тебе моя,
Ніжна і мила,
Рідненька, моя.
Дякую Богу,
За те, що ти є.
І нехай Тобі сили
Кожен день Він дає.
Бо ти – наче сонце
Сіяєш для нас.
Будь же здорова
Й щаслива весь час.
Немає коментарів:
Дописати коментар