Кожен день трудись,
І злетиш ти аж у вись...
З такими словами починається кожен мій робочий день. Адже тільки поставивши перед собою певну мету та цілі, можна рухатися впевнено вперед і прагнути досягти поставлених завдань.
Я знаю: учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. Знаю це напевно, бо виросла в сім’ї, в якій мама все життя пропрацювала також в школі. Я не просто продовжила сімейну традицію, а серцем відчула, що моє покликання – учити дітей по-праведному жити, любити свою землю, плекати в душі добро й людяність. Моя мама – вчитель, і мені якось непомітно передалися всі ті світоглядні позиції. Хіба могла я обрати іншу професію? Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна для дітей, для колег, та для всієї нашої держави. Часто почуваюся щасливою, коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитина з радістю поспішає вранці до школи, - я щаслива. Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому і в той же самий час повинна бути й другом для них. Звичайно, це нелегко. Але тільки віра в себе та надійна підтримка може домомогти крокувати по цій педагогічній ниві.
І ось прийшов той час, коли я вирішила випробувати свої зусилля та продемонструвати свою вмілість та майстерність на конкурсі "Молодий вчитель року". Пропрацювавши 3 роки в Поляницькій школі І - ІІІ ступенів я вже отримала хоч і не великий та дорогоцінний досвід роботи, певні особисті нагороди та колективні перемоги роботи з учнями. Часто я чула: "Хіба не важко?". Так, важко. Та тільки невтомна праця може приносити свої плоди.
Конкурс відбувався у два етапи.
Перший - це подача матеріалів, а саме: резюме учасника конкурсу, сертифіковані індивідуальні освітні досягнення, індивідуальні творчі та професійні досягнення (копії публікацій, статей в газету), розробки уроків з використанням освітніх технологій, творча робота «Сучасний вчитель - це…»
Другий етап – конкурсний урок та візитна картка учасника. Два дні 20 та 22 березня учасники демонстрували свою професійну майстерність.
20 березня я провела 1 урок в 5-Б класі на базі Тисівської загальноосвітньої школи.
Як пройшов урок? Про це можуть сказати члени журі. Та уроком я була задоволена. Учні були активні, за що їм велике дякую. Також хочу щиро подякувати вчителю англійської мови Тесленко Ірині Борисівні за хороші знання, якими діти кооперують в даному класі.Адже результативність роботи уроку, в більшості, залежить від взаємодії вчителя та учнів.
І ось довгоочікуючий день... За рішенням журі конкурсу переможцем визнано мене. Важко було повірити, що це реально, а не якісь мої мрії чи сон.
Дякую, рідні, за підтримку оту
Щиру й надійну вашу таку.
Дякую, рідні, за всі ті слова,
Що сказані були вами сповна.
Дякую, друзі, за віру просту,
"Чисту", віддану й незламну таку.
Дякую, любі, що поруч були
В різних моментах мені помогли.
Дякую всім, хто за мене переживав,
Але з вигляду цього може й не подавав.
Дякую й тим, хто не вірив у це,
Але в житті у мене є правило просте.
Постав мету й до неї йди
Цей шлях - важкий, та мож пройти,
Повір у себе, та у все те,
Чого здобув ти вже попри все.
Й подякуй Богу - це ж святе,
Бо кожен день твій Він береже.
І пам’ятай: чого б не сталося в кінці
Залишся ти - Людиною в житті!
Дуже хочу подякувати організаторам цього конкурсу Болехівського міського виконавчого комітету за такий шанс, який ви дали нам ще не достатньо досвітчиним спеціалістам показати свої здібності, професійну майстерність та творчу вмілість. Сподіваємось, що ми не розчарували вас, а тільки, навпаки, спробували показати, що ми - молоде покоління любимо свою професію і віримо, що наші зусилля у вихованні та навчанні дітей допоможуть формувати в учнях життєві компетентності. Адже все в наших руках. І нехай надія помирає останньою.
Немає коментарів:
Дописати коментар